СДУГ у дорослих — діагностика та лікування
СДУГ стосується не лише дітей. У багатьох людей він зберігається в дорослому віці, хоча виглядає інакше, ніж у дитинстві, і його часто плутають зі стресом чи рисами характеру. Пояснюємо, як розпізнати СДУГ у дорослих, як відбувається діагностика та які методи лікування ефективні.
Що таке СДУГ у дорослих?
СДУГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивності) — це нейророзвитковий розлад, який починається в дитинстві та в частини людей зберігається впродовж усього життя. Він пов’язаний із труднощами в утриманні уваги, надмірною імпульсивністю та — у деяких — надмірною рухливістю. У дорослих це рідко означає «бігати по стінах»; частіше це внутрішній неспокій, хаос в організації дня та постійне відкладання завдань.
Діагностика СДУГ у дорослих належить до складніших у психіатрії, оскільки його симптоми малоспецифічні. Труднощі з увагою, внутрішній неспокій, імпульсивність чи проблеми з організацією з’являються також при депресії, тривожних розладах, обсесивно-компульсивному розладі (ОКР), розладах сну чи залежностях. Тому встановлення діагнозу потребує ретельного виключення багатьох інших причин.
Як СДУГ проявляється в дорослих?
Симптоми різноманітні, і їх легко сплутати з перевтомою, стресом чи рисами характеру. Найчастіше трапляються:
- труднощі із зосередженням уваги, легке відволікання та втрата думки,
- проблеми з організацією, плануванням і дотриманням термінів,
- відкладання завдань (прокрастинація) і труднощі з їх завершенням,
- імпульсивність — необдумані рішення, перебивання інших, покупки під впливом моменту,
- внутрішній неспокій і відчуття «постійного руху»,
- труднощі з регуляцією емоцій і низька толерантність до фрустрації.
До того ж СДУГ часто співіснує з такими розладами, як депресія, тривога чи залежності. Буває, що саме вони приводять пацієнта до кабінету, а СДУГ виявляють лише принагідно.
Як відбувається діагностика?
Діагностика СДУГ у дорослих ґрунтується передусім на докладній розмові під час візиту. Ми оцінюємо наявні симптоми, але також їхню присутність у дитинстві — СДУГ не починається в дорослому віці. Корисні:
- клінічне опитування та історія розвитку — для встановлення діагнозу необхідне підтвердження симптомів, наявних уже в дитинстві, наприклад у розмові з родиною або на підставі шкільних табелів і думок учителів,
- скринінгові опитувальники, наприклад Шкала самооцінки дорослого з СДУГ (ASRS),
- тест MOXO — об’єктивне комп’ютерне дослідження уваги, імпульсивності та активності,
- виключення інших причин симптомів (зокрема розладів настрою, тривоги, хвороб щитоподібної залози, розладів сну).
Опитувальник ASRS ви знайдете в матеріалах для пацієнтів — його результат не є діагнозом, але буває корисним відправним пунктом для розмови.
Як лікують СДУГ у дорослих?
Лікування найефективніше, коли поєднує кілька методів, дібраних до потреб конкретної людини.
Фармакотерапія
Ліки значно покращують концентрацію та зменшують імпульсивність. Застосовують стимулювальні препарати (наприклад, метилфенідат) і нестимулювальні (наприклад, атомоксетин). Вибір ліків і дози індивідуальний і потребує лікарського контролю.
Психоедукація та психотерапія
Розуміння власного СДУГ — це основа. Когнітивно-поведінкова терапія та коучинг допомагають виробити стратегії організації, планування та подолання прокрастинації, а також підтримують у регуляції емоцій і побудові самооцінки.
Спосіб життя та щоденні стратегії
Допомагають сталі рутини, списки завдань і нагадування, поділ великих завдань на менші, а також турбота про сон, регулярну фізичну активність та обмеження відволікачів. Це не замінює лікування, але виразно його підтримує.
Навіщо лікувати СДУГ?
Нелікований СДУГ ускладнює роботу, навчання та стосунки й підвищує ризик депресії, тривоги та залежностей. Лікування реально покращує щоденне функціонування — дає змогу краще використати свій потенціал і зменшує емоційну ціну життя «всупереч собі».
Якщо ви впізнаєте в себе описані труднощі, варто звернутися до клініки. Сам результат опитувальника не є діагнозом.
Стаття має інформаційний характер і не замінює лікарської консультації чи діагнозу. Рішення про діагноз і лікування завжди ухвалюють спільно під час візиту.